Про маму.Твори місцевих авторів
ХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМ'Я ТВОЄ...
Мама, матуся... На будь-якій мові це слово - прекрасне. У кожного своя ненька - найкраща. Моя для мене - ідеал доброти, чесності, любові, людяності. Слово її - то , як криця, - тверде й непохитне, то , наче сонечко весняне, - лагідне, веселе, тепле. Все, що злітає з її уст, — ніби світла мелодія, в якій відсутні баси та гучні акорди. І я починаю вже уважніше прислухатися до цієї музики, запам'ятовую, відкладаю в пам'яті, а щось і в серці.
В житті кожного буває мить, коли так не вистачає мами - рідної, мудрої, доброї і справедливої. Саме тоді і оживають її слова і рятують, немов краплина живої води від феї-чарівниці, що впала на квітку, на пожовклу від спеки траву-мураву. Саме тоді й усвідомлюєш, що без матері ти ніхто, і, відкидаючи гордість, самолюбство, біжиш-поспішаєш вимолити прощення за спричинений біль. Добре, якщо не пізно...
Мені дуже шкода тих людей, які не розуміють, чи не хочуть розуміти, що материнські слова, як і вона сама, — це скарб, дарований самим небом, який треба оберігати, доки є сили.
От і я зараз піду, притулюся до рідненької, попрошу пробачення за те, що була неслухняною. Знаю, що вона ніжно посміхнеться, та й скаже: «Я не тримаю зла...» — і пригорне до свого доброго серденька.
Хай святиться ім'я твоє, матусю, й імена всіх матерів!
------------------------------------------------------------------------------------------------
І.Сидорчик
Мати білить хату перед святом,
Як в селі це водиться завжди.
Довго буде щітка танцювати,
Щоб світліше йшлося нам сюди.
Радість обігріє неньці очі,
Смуток їх сльозою оросить.
Мріялось колись, що хата отча
Пусткою не буде і на мить…
Нас же доля носить невблаганна,
Як осіннє листя вітровій.
Мати білить хату…
На світанні
Лише білий сад вклонився їй…
--------------------------------------
Вже відкували , бабо,
в лісі ваші зозульки,
Вже відспівали, мамо,
в саду ваші соловейки,
Та від цвірінькали в дворі під стріхою
- нічийні! –
горобенята.
І погасли ви, бабусю,
вслід за ними –
Як великодня свічечка.
Ви, матусю мила, -
в вічність подаленіли осіннім листочком.
А ми – осиротілі та наполохані –
стоїмо по коліна в чорнобильському попелі
Під самісіньким серцем України
та все ще ждемо – виглядаємо на кращу долю,
Щиро дивуючись при тім :
І чому таке незбагненне воно, життя ? ..
------------------------------------------------
Сонце засяяло в маминій хаті,
Діти зійшлися її шану віддати.
Тільки те сонце скорботне,
аж синє, -
Бо вже матуся лежить в домовині.
Руки згорнула і вже не зітхає.
І ні до чого їй діла немає.
Вибачте, людоньки,
Думайте, діти,
Як вам, нещасним, без матері жити,
Перебирати осіннє латаття.
Сонце зажурене
В маминій хаті…
---------------------------------
І.Катрук
Матері
Твою усмішку, мамо, ношу я в дорозі далекій.
Твої очі зоріють мені крізь роки і світи.
Моя думка, немов золотий прудкокрилий лелека,
До тебе, дорогої, як вітер, як промінь, летить.
Пригадаю собі твої руки змозолені, мамо,
Твої страдницькі днини і ночі безсонні твої,
Побивалася ти, мов орлиця, матусю, над нами,
Колись хтось з нас, дітей, чи захворів, чи то недоїв.
А траплялося так часто, що ми не завжди були ситі.
Чорний хліба шматок ти ділила, мов святість, між нас.
О матусю моя, найрідніша, єдина у світі,
Чим віддячу тобі за отой я заплаканий час?
Рідна мамо моя! Я далекими мрію світами,
Та по отчий поріг не забуду ніколи й ніде.
Де б не був, де б не жив, але серцем я зрощений з вами,
І сюди повернусь, бо мене, наче щастя, ти ждеш.
В журні й радісні дні все до тебе я думкою лину.
Твої очі сумні, мовби сонце, сіяють мені.
І здається, ти шепчеш:»Кріпися, хороший мій сину!»
І я сильним стаю! І мені покоряються дні!
Матері
Всі до Тебе сходяться дороги,
Всі край Тебе купчаться тривоги,
Всі до тебе горнуться надії,
Коли, Мамо, Ти в житті зорієш.
В тебе, рідна, найніжніша ласка,
В тебе, люба, найвірніша казка,
В Тебе, мила, найрідніші очі…
Як струмочок, голос твій хлюпоче.
І до Тебе стежки найкоротші,
І без тебе ночі щонайдовші…
Наче німб над нами в час розпуки,
Найсвятіші материнські руки.
Мальвине чекання
Красиві ружі, мов дівчата,
Повибігали до воріт.
Мо козаченьків виглядати,
Що вже давно пішли в похід.
Цвітуть край вікон дивні рожі,
Мого дитинства оберіг,
А мати, ніжна і хороша,
Дитя виводить на поріг.
Хай легко стелиться дорога
У невідомий білий світ.
Присняться мальви край порога,
Немов од матері привіт.
Приспів:
А Мальві-матері стояти,
Чекати тисячі віків.
Дітей у гості виглядати
З далеких і чужих світів.
Мама
Мама випече наш хліб,
а до нього зварить біб
Та ще й кашу замашненьку
Я люблю Вас, рідна ненька!
< Попередня | Наступна > |
---|