Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Шукаємо у нас
Сайт "Чомучка"
 
Лічильник
Користувачі : 4076
Зміст : 259
Посилання : 78
Переглянути хіти змісту : 2257701
Реєстрація / Вхід
На даний момент 71 гостей на сайті
Головна Галерея творчості Сай Лариса

Сай Лариса

Лариса Іванівна Сай

 

 

   Село  Іванчі… Невеличке, тихе  та  спокійне,  знамените  не  лише   виправною  колонією,  а  й  багатющими  базальтово – мідними  залежами. Саме  тут,  теплого  літнього  дня,  а  саме   11  липня  1961  року,  народилася  Лариса  Сай.

 

Жінка, не  лише  чарівної  вроди, а й володарка  великого     душевного тепла,  великої любові  до  рідного  краю. Саме  ця  любов  і  дає  їй  натхнення, силу  і  жагу  творчості. Літературною  творчістю  займається  з  шкільних  років.

     Середню  освіту  здобула  в Полоцькій  середній  школі, закінчила  Луцький  педінститут ім.. Лесі  Українки, працювала  вчителем  в  рідній  школі,  у  Кузнецовській  СШ №4,  нині – вчителька  Кузнецовської  гімназії.   Певний  час -  з 1996  по 2006  рік  була  головою  літературно мистецької  асоціації  міста  ( МАКу).

 Друкується  не  лише  в  періодичних  та  колективних  виданнях  а й є  автором  збірок    « Калина  під  снігом»  та « Устами  марила  любов».

    Багато  читачів  люблять  сповнені  лірикою  рядки  її  віршів  і  з  нетерпінням  чекають    нової  колективної  збірки  членів  мистецької  асоціації  Кузнецовська,  редактором  і  упорядником  якого  є  Лариса  Іванівна. 

Із поезії Лариси Сай

                                      

Весняна ніжність

 

Як  пахнуть котики верби, -

Мякі,  пухнасті!

Маленька  радість

          В  дні  журби,

Провісник  щастя. 

                                           Як  пахнуть  котики   верби                                                 

У  дні  квітневі!

Я  посміхаюся 

                   Тобі,

Мов  королева.

 

Природа – мій 

      Зелений  трон.

Мякий, розкішний.

Ти  мій  щасливий

        Дивний  сон,

Весняна  ніжність

 

Друзям 

Із  попелу

      страждань

Я  феніксом

        воскресну,

Мов  привиди  нічні,

навіки  муки

            Щезнуть.

Я знов  навчусь

сміятись  і  любити,

Радіти  сонцю,

Людям, птахам,

           квітам.

---------------------

 

О  друзі  милі!

Мудрі,  не  лукаві!

Дорожчі  золота,

почестей  і  слави.

Для  серця  мого –

найсолодша  втіха,

І  очі  ваші –

співчутливо – тихі…

 

читати більше поезій 

 
Дитяча бібліотека ХХІ ст. це...