Дарія Стьопа - читачка Степангородської ПШБ, учениця 7-го класу,творча особистість, учасниця багатьох обласних, районних шкільних конкурсів. 2010,2011рр.-переможниця районних етапів Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач України".

                                                                      

 народилась 6 листопада 1997 року.

 

Я йду вперед

Назустріч вранішньому сонцю.

Я йду вперед

Назустріч своїй мрії.

Ось відчиню у світ віконце,

Прокинусь і відкрию вії.

Я йду вперед,

Піднявши вгору очі.

Я йду вперед,

Не оглянусь в минуле.

Нехай холодні, темні ночі

Покриють все, що вже минуло.

Я йду вперед

І вчуся жити легко.

Я йду вперед,

Забувши тінь образ.

Чомусь душа розплакалася терпко,

Бо буде ще так боляче не раз.

Та негаразди всі колись пройдуть,

Сльоза гаряча всохне на щоці,

Високо в небі хмарки пропливуть –

Я йду вперед …

 ***

Одного сонячного дня

Крутилась білка біля пня,

Збирала там собі грибочки,

Щоб положить на зиму в бочку.

От яка молодчинка

Ця білочка – господинька.

 ***

Вже давно весна прийшла,

Ласку свою принесла.

А ведмедик Бо лежить,

Лапку смокче і все спить.

 

Якось заглянув їжак

І сказав : «Ну ти й лежак!

Прокидайся вже, вставай!

Годі спати, гайда в гай!»

 

Прокинувся ведмедик,

Веселішим став,

Оглянувся і побачив

Скільки він проспав.

***

Раз, два, три, чотири, п’ять,

П’ятеро качат біжать.

Перше, друге, третє, п’яте,

Йду четвертого шукати.

 ***

Хто тут може здогадатись?

Найсолодша в мене праця.

Я – не пташка перепілка,

Я – швидка, маленька … (бджілка)

 

 

По ялинках я стрибаю,

Шишки я собі шукаю

І горішки полюбляю.

Ось зашурхотіла гілка,

Я – прудка, гарненька … (білка)

 ***

Сонечко за небокрай сідає,

Тепленький вечір настає.

Вітрець дерева колихає,

Усе співать перестає.

 

Пітьмою все кругом накрилось:

Зелений ліс, просторий гай.

Калина в лузі нахилилась,

Заснув мій милий, рідний край.

 ****

Люлю – люлю,

Пішла баба по цибулю,

А цибуля не вродила,

Баба в зіллі заблудила.

 

Люлю – люлю,

Побачив дід зозулю,

Слухав, слухав її дід –

Накувала сотню літ.

 

Люлю – люлю,

Набив тато собі гулю,

Перечепивсь за камінь він,

Аж з лоба в нього пішов дзвін.

 

Люлю – люлю,

Показав Микола дулю.

Баба хлопця насварила –

Хлопця бідонька обсіла.

 

Люлю – люлю,

Колисала мама Юлю.

Колисала, заспівала,

І та Юля задрімала.

 

Пухнасті сніжинки

Замітають стежинки.

Біля темного лісу

Видно сліди лиса.

 

Морозу злякались грибки,

Замерзли глибокі ставки.

Прийшла до нас в гості зима,

Усе кругом замела.

 

Як не можу дати раду –

Книга дасть мені пораду.

Повісті, вірші, казки

Я читаю залюбки.

 

Наші друзі – книги

Розкажуть про вічні криги,

Що ніколи не скресають,

Де сніги завжди кружляють.

 

Про гарячі місця,

Де піски без кінця.

а також про Україну,

Нашу неньку  Батьківщину.

 

В школу Мишко так спішить:

Книжки забув, ручки немає,

Та так щосили він спішить,

Що на ходу аж засинає.

 

Зайшов він ледве в клас,

За парту сів тихенько,

Й, забувши про урок,

Заснув собі гарненько.

 

Та тут якраз біда –

Підходить вчитель стиха:

«Скажи, Мишку, вода

Чому в морях солона?»

 

Нехотя Мишко встає

І спросоння каже:

«Це ж тому, мабуть,

Що оселедці там живуть.»

 

Восени в осінній хащі

Почалась війна:

Під ведмедем завалилась

Лисяча нора.

 

Лис Микита вирив яму,

Гілками укрив.

Наглядати, хто там буде,

Кожний день ходив.

 

Де взялись собаки в лісі,

Лис від них втікав.

Геть забувся про ту яму,

Сам в неї попав.

 

Хай ця байка наукою

Буде усім вам:

Не рий яму для сусіда -

Впадеш у неї сам.

 

< Попередня		Наступна >