Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Шукаємо у нас
Сайт "Чомучка"
 
Лічильник
Користувачі : 3626
Зміст : 259
Посилання : 78
Переглянути хіти змісту : 2180081
Реєстрація / Вхід
На даний момент 88 гостей на сайті
Головна Віртуальна школа Краєзнавство.Літературний колаж: "Намалюю словом красу твою, річко»

Краєзнавство.Літературний колаж: "Намалюю словом красу твою, річко»

      Горинь – горе…Горинь – горить… Горинь  для  нас,  це  водночас  горе  і  радість, поезія  душі  і  пісня  серця.  Звичайно,  не  кожній  річці  судилася  пісенна  доля,  не  кожну  річку  оспівували  в піснях,  звеличували  у  віршах  та  оплакували  в  легендах.  А  от  нашій  Горині  нема  чого  жалітися  на  пісенну  долю.  Одна  з  найдавніших  пісень,  у  якій  вона  оспівується  записана  фольклористом  Коробкою  М. І.. Вона  була  опублікована  в  в  журналі  « Живая  старина»  в 1902  році.

      Ой  славен  жених  по  мєсту  ходив,

      По  мєсту  ходив,  з  конем  говорив:

      « Ой  коню, коню, запродам  тебе,

      Запродам  тебе  за  бочку  меду,

      За  бочку  меду, за  другу  вина…»     

      « Славний  женише,  не  продай  мене,

         Не  продай  мене,  спомни  теє,

         Як  ми  втекали – нас  наганяли,

         Нас  наганяли  турки – татари.

Моя  ріка  незвідано  глибока,-

Не  тільки  плин  і  не  лише  вода:

Мені  всі  дні  твій  погляд  синьоокий

Бентежно  так  у  долю  загляда.

*     *       *      *     *       *       *

Не  вицвітуть  Волині  очі  сині

І  не  засне  ця  вічна  течія…

Мій  син  стоїть  на  березі  Горині

Отак,  як  я,  і  там,  де  я  стояв.

 Отак  пише  про  красуню – ріку  Василь  Басараба,  твори  якого – це  сповідь  душі, яка  сповнена   великою  синівською любовю  до  краю  рідного. Його  вірші  закликають  нас  відноситись  до  природи  як  до  найбільшого   багатства,  яке  потрібно  не  лише  оберігати,  а  й  примножувати,  щоб  нащадки  наші  мали  змогу   милуватися прекрасними  краєвидами, голубоокими  озерами,  ріками  та  безмежними  лісами. 

                   Возвеличує  своїм  пером  красу  рідного  краю   письменник -  краєзнавець,  поет – пісняр  Григорій  Сербін.. Дуже  багато  його  віршів  покладені  на  музику. « Край  над  Горинню», - найбільш  популярна пісня серед  жителів  краю,  яка  проникає  глибоко  в  душу  і  викликає  сльози  радості,  любові,  сльози  відданості :

       Де  сиві  фортеці,  мов  велетні  дужі,

       Віддавна  стоять  над  дзвінкою  Горинню,

       Розкинувся  край  незборимий  і  мужній,

       Живе  добра,  мудра  поліська  родина.

                  Приспів

       Край  над  Горинню – зелене  полісся,

       Древні  ліси  і  квітучі  поля.

       Край  над  Горинню – легенда  і  пісня,

      Славна  своїми  синами  земля.

      Зрісши  на  берегах  прекрасної  Горині,  щедро, з  великою  любовю оспівує  в  своїх  віршах  цю  диво – річку  і  Іван  Степанович  Катрук,  уродженець  села  Нетреба  Володимирецького  району. В  його  віршах  річка  постає  настільки  величавою  і  сильною,  що  так  і  хочеться   хоч  на  мить  полинути  у  ці  прекрасні  поліські  краї,  відчути  прохолоду  лагідної, мякої,  наче  мамина  рука,  річки.  Хочеться  пройтися  пахучим  різнотрав’ям,  яке  щедро  вкриває  береги  річки,  торкнутись  рукою  до  тремтливих  листочків  верб,  що  ніжно  торкаються  своїми  гілками – руками    тремтливого  плеса.

  Горинь  моя  блакитними  очима

  У  небо  задивилась  голубе.

  Моя  ласкаво видна, тихоплинна,

   Я  все  життя  любитиму  тебе.

   Я  виростав  із  вербами  стрункими

   Я  бігав  по  цих  білих  берегах.

   А  вечорами  місячно – п’янкими

    Співати  соловям  допомагав.

    І  кидавсь  я  у  воду  пінно чисту

    Після  натруджених  липневих  днин,

    І  пахли  хвилі  сонцем  і  любистком,

     І  я  здоровя  набирався  в  них.

     Ходжу  тепер  сюди  я  часто – часто,

    Вбираю  серцем  пісню  яворин.

     Своє  людське, велике, ніжне  щастя

     З  тобою хочу  поділить, Горинь.                                                                                                                                                                         

                                                       *                       *                       *

     Вітер  клени  клонить  молоді.

     У  пітьмі  Горинь  шумить, клекоче,

      Мов  повідать  тайну  мені  хоче,-

      Я  стою  при  збуреній  воді.

      Вітер  верб  вітрила  напина,

      І  мені  його  знайомий  клопіт.

      В  темні  хвилі  клонить  гілля, клонить,

      І  не  затиха,  не  засина.

                                               *              *                  *

         Ходив  до  річки. Там  вже  скресла  крига.

        Бурхливі  води  сповнили  Горинь.

        А  небо  розгорнулось,  наче  книга,

         З  якої  теплі  дихають  вітри.

          Сміється  сонце, мовби  дитинчатко,

         Що  після  сну поглянуло  на світ.

          Блакитні  верби  стали, як  дівчата,

          І  в  хвилях  сонний  вид  купають  свій.

 Так  же  ніжно  і  мелодійно  описує  в  своїх  віршах  царицю Полісся  і  Степан  Бабій:

 У  горині – хвилі  сині, 

Буйні  трави  по  долині.

Миє  місяць  срібні  весла,

Лоз  плетуться  перевесла.

І  тече  попід  мостами,

Поміж  селами  й  містами,

Чи  ховається  у  лісі

На  зеленому  Поліссі…

А  як  повінь – у  долині

Все  купається  в  Горині.

    Отак  оспівана   найбільша  окраса  нашого  давнього Поліського  краю  улюблена  нами  річечка, річка - красуня  Горинь. Тече собі,  вона , виблискуючи між оксамитовими берегами, така якась вся умиротворена, тиха, спокійна, лагідна. Влітку тепла й голосиста, восени сумна, заколисана холодними туманами, одинока. Лиш старі верби плачуть тоді в її холодну воду та чекають зимового забуття. А взимку вона спить… Спить і чекає весни.

Матеріал  підготувала:

М. З. Дуляницька

Бібліотекар  районної

 бібліотеки  для  діте

 

Використана  література:

  1. Велесик П. Вибрані  твори.- Костопіль 2 роса».- 2003.- 403 с.
  2. Гордасевич  Л. Г. Із  сімейного  альбому: Есе.- Дубно 2 Наш  край»,- 1993.- 30 с.
  3. Дем’янчук Г. С.  Звідки  тече  та  річка. Тайнопис  природи  рідного  краю  у  легендах, переказах,  художній  та  історичній  літературі.- Рівне 2 Азалія», 2001 .- 128 с.
  4. Катрук  І. С. очима  повними  любові: Лірика.- Володимирець, 2005.- 100с.
  5. Корейчук М. П., Столярчук Б. Й. Край  над  Горинню. Твори  рівненських  композиторів .- Рівне: НУВГП, 2009.- 190 с.
 
Дитяча бібліотека ХХІ ст. це...