Історія розвитку освіти

в селі Білому Володимирецького району Рівненської області.

Підготували учні гуртка «Знай свій рідний край»

Керівник гуртка: Блищик Г. А.

 І період – Російська імперія

(XІX – поч. XX ст.)

У книзі П. Андрухова  «Волинська земля» читаємо: «Протягом XІX ст. рівень освіти на Волині був дуже низьким. Шкіл було дуже мало, а ті що відкривались, розташовувались в містах, містечках і в великих селах, тому переважна частина населення була неписьменною.»

Звідси можна зробити висновок, що на території села Біле  школи ще не було, оскільки  воно було дуже віддаленим, маленьким і бідним.

Про це не збереглося ніяких писемних пам’яток, документів і спогадів сучасників.

ІІ період – Польща (1921 – 1939 рр.)

У 20 –х роках XX ст. на території села Білого діяла польська початкова школа. Навчання велося лише польською мовою. Вчили дітей тільки польські вчителі, які дуже жорстоко відносилися до дітей. Їх били, обзивали і вимагали від дітей добрих знань.

Дуже мало дітей ходило до польської школи. Одні не хотіли ходити через те , що там били, а іншим не було як, тому що треба було працювати вдома. Такі спогади записані від жительки села Біле Блищик Галини Іларіонівни.

ІІІ період – Радянська Україна

В радянські часи  в селі Білому діяла семирічна школа, яка була відкрита у

50-х роках. Вона знаходилася у старому приміщенні колишньої попівської хати. Оскільки приміщення школи було невеликим, це три класні кімнати і учительська, навчання дітей проводилося на найманих квартирах в селянських хатах.

В 1956 році Зарічненським відділом освіти директором Біленської семирічної школи був направлений Пожарський Федір Іванович. Приїхав Федір Іванович у Біле з сім’єю: дружиною і двома дітьми. Дружина Пожарська Ніна Юхимівна була вчителькою української мови і літератури, Федір Іванович викладав математику.

З іменем Пожарського Федора Івановича починається нова сторінка у житті  білян.

БУДІВНИЦТВО ШКОЛИ.

У 1957 році з ініціативи нового директора розпочалося будівництво нової школи. Сам Федір Іванович організовував заготовку і вивіз лісоматеріалів, керував роботою будівельників, які були з сіл Білого і Великих Телкович. Сам отримував гроші в банку для розрахунку за всі виконані роботи. Але не було без проблем. На нього поступили безпідставні скарги, що він частину грошей привласнював. Пожарського Ф. І. в 1962 році звільнили з посади директора школи і почали вести слідство, вивчати всі документи, які оформлялися при будівництві школи. Щоб Федір Іванович не впливав на ведення слідства, його взяли під варту. Після вивчення всіх документів виявили, що всі кошти, які виділялися на будівництво Біленської школи були виплачені будівельникам і транспортникам, які доставляли матеріали для будівництва.

Суд визнав Пожарського Федора Івановича невинним і звільнив з-під варти.

Після  цього Федір Іванович знову працював вчителем математики, а потім вихователем пришкільного інтернату. Він завжди користувався авторитетом серед учителів, учнів і жителів села.

28 вересня 1985 році, будучи інвалідом І групи, після довгої хвороби  перестало битися полум’яне і неспокійне серце, яке завжди було небайдуже до людського болю.

Пожарський Федір Іванович був нагороджений орденом «Вітчизняної війни ІІ ступеня», медаллю «Ветеран праці».

У 1959 році у приміщенні нової школи була готова одна класна кімната, де

1 вересня діти уже навчалися.

У 1966 році школа стала середньою. Першим директором загальноосвітньої середньої школи був Малий Михайло Андрійович.

У 1968 році був перший випуск Біленської середньої школи.

На 1973 рік у Біленській середній школі працювали 24 вчителі і навчалися

431 учень.

У 1976 році Директором Біленської середньої школи був призначений Гордійчук Микола Михайлович.

Мінялося лице школи. Зміцнювалася матеріально-технічна база , оновлювалися класи-кабінети. Гордійчук М.М. велику увагу приділяв спортивній роботі школи, фізичному розвитку школярів. Під його керівництвом було побудовано спортивний майданчик для школярів молодшого і старшого шкільного віку, тактичне поле, тир, зроблено футбольну і хокейну площадки. Учні школи в ті роки були призерами районних і обласних спортивних змагань, військово-спортивної гри «Зірниця». Славилася школа танцювальним колективом «Сонечко», який очолювала Гордійчук Галина Федорівна.

Під керівництвом Миколи Михайловича силами учнів і вчителів було побудовано навчальну майстерню.

Гордійчук Микола Михайлович був удостоєний звання відмінник народної освіти України. На посаді директора Біленської середньої школи Гордійчук Микола Михайлович пропрацював 14 років.

У 1990 році Микола Михайлович разом із сім’єю виїхав.

Директором Біленської середньої школи був призначений Жданюк Василь Іванович, який очолює школу по сьогоднішній день.

Період Великої Вітчизняної війни

В роки Великої Вітчизняної війни  село Біле кілька разів  німці бомбили з повітря. Біляни покидали уціліли хати і втікали в ліс, де переховувалися.

Школа, яку відкрили поляки, була  знищена бомбою. Тому навчання  в цей час не проводилося.

ІV період – незалежна Україна

В роки незалежності Біленську загальноосвітню школу очолив Жданюк Василь Іванович, керівником якої є по сьогоднішній день.

У 1971 році Василь Іванович прийшов у колектив Біленської школи , в якій 20 років пропрацював вчителем фізичної культури.

А в 1990 році уже очолює педагогічний колектив школи.

20 років директорського стажу. Всі ці роки були віддані школі, колективу, дітям.  Нині в школі навчається 205 учнів, працює 30 вчителів.

Керівник – господар, ініціатива, творчість, працьовитість, активна життєва позиція – характерні риси Василя Івановича.

Багато чого було зроблено для школи саме завдяки Василю Івановичу, а це  спортплощадка, культурно-дозвілевий комплекс (КДК), тенісний зал, торфосховище, розпочато капітальний ремонт класних кімнат.

За плідну роботу у розвитку освіти Жданюк Василь Іванович був нагороджений багатьма грамотами районного відділу освіти, грамотами  обласного управління освіти, грамотою Міністерства освіти і науки України, подякою за Міжрегіональний семінар з фізичної культури (республіканського значення).

Під його керівництвом було виховано багато хороших вчителів, які своєю невтомною працею сприяють вихованню молодого покоління, впроваджуючи в освітньо-навчальний процес новітні технології.