Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Шукаємо у нас
Сайт "Чомучка"
 
Лічильник
Користувачі : 3611
Зміст : 259
Посилання : 78
Переглянути хіти змісту : 2177396
Реєстрація / Вхід
На даний момент 59 гостей на сайті
Головна Віртуальна школа Народна фольклорна спадщина села Лозки.(записана Вознюк Л.Ф.)

Народна фольклорна спадщина села Лозки.(записана Вознюк Л.Ф.)

Народна  фольклорна  спадщина  села  Лозки.

 

 

«В  парі  в  полі  на  вербиці»

Пісня  складена  жителькою  села  Лозки  Вознюк  Лідія Федорівна, 1958  р.н.

 

В  парі  в  полі  на  вербиці

Що  схилилась  до  водиці

Голуб  з  голубкою  воркується

А  мій  милий  з  другою  цілується.

 

Вдома  з  жінкою  все  лається

Бо  з  другою  кохається

Вірність  птахам  Богом  дається

А  нам  щастя  самим  кується

 

І отруйна  стріла  пліток

Ранить  душу  жінки

Милий  мій  ти  схаменися

А  з  другою  розходися

 

Як  стріла  влучає  в  пташку

І загине  так  голубка

Голуб  ронить  крила  долу

Вірність  славиться  ізроду.

 

 

 

Пісня  «Ой  сажала  я  гарбуз»   Слова  Вознюк  Лідії  Федорівни.

 

Ой  сажала  я  гарбуз

А  мій  милий  в  полі  вгруз

Пішла  нього  я  шукати

Із  багнюки  витягати

 

Де  ти  доле  забарилась

Вже  вечеря  схолодилась

Де  ти  п’яний  все  блукаєш

Злоє  горе  виглядаєш

 

Лісник  голос  мій  почув

Вийшов  він  на  поміч

Проміняв  ти  вірну    жінку

На  проклятую  горілку

 

А  ти  муже  не  напийся

А  до  мене  пригорнися

Совість  в  нього  не  проснеться

До  життя  він   не вернеться

 

Ой  сажала  я  гарбуз

А  мій   голуб   в  лісі  вгруз

Проміняв  він  свою  жінку

На  болото  і  горілку .

 

Пісня  « Віддай  мене  моя  мати «

 

Пісня  із  хутора  «Линища»

Записана  зі слів   сестер  :  Дембовська  Віра  Ульянівна

Прокопчук  Леоніда Ульянівна

 

Віддай  мене  моя  мати

Де  дубова  хата

Де  свекорко тай  не  лається

Свекруха  як  мати .

 

Де  свекорко тай  не  лається

Свекруха  як  мати

Де  зовиці  да  як  сестриці

Діверки  як  браття

 

Де  зовиці да як  сестриці

Вміють  частувати

А  діверки  як  браточки

Вміють  жартувати.

 

Один  сяде  да  кивне  моргне

А  другий  засміється

А  мій  милий  чорнобривий

К  серцю  пригорнеться.

 

 

«Ой  у  полі  на  горбочку»

Записана  із  слів  Літвінчук  Федори  Демидівни , 1920 року  жительки  села  Кошмаки.

Ой  у  полі  на  горбочку

Де  не  скошена  трава

Там  стояло  дві  тополі

Похилилася  одна

 

Ой  у  полі  на  горбочку

Де  нескошена  трава

Там  стояло  дві  дівчини

Гірко  плакала  одна.

 

Ой , подружко  дорогая,

Що  ж  я  тебе  попрошу

Помири  ж  мене  з  миленьким  ,

А  я  тобі  заплачу.

 

Ой, подружко  дорогая ,

Ой  не  буду  вас  мирить .

Бо  як  гляну  я  на  нього

В  мене  серденько  болить.

 

Ой  у  полі  на  горбочку ,

Де  не  скошена  трава.

Там  стояло  дві  дівчини,

Гірко   плакала  одна.

 

Пісня  «Не  шуми  ,калинонько»  Із  слів  жительки  села  Лозки  Оштук  Василини.

День  згаса  за  обрієм ,ліг  туман  долиною.

І  зоря  в небі  скоро  спалахне ,

Жду  тебе , мій  голубе, в  саду  під  калиною

Пригорни  до  серденька  мене (2 р.)

 

Не  тривож  ,дівчинонько, серця  полум’яного,

І не  гай  ти  марно  молоді  літа.

До  зорі  ранкової не  чекай  коханого ,

Бо вже  він  іншу  пригорта (2 р.)

 

Як  себе  від  розпачу  і  журби  розрадити,

Ой  до  сліз  щастя  і  кохання  жаль.

Не  шуми  ,калинонько, людям  не  розказуй  ти ,

Про  мою  великую  печаль (2 р.)

 

Жаль  в душі  розвіється , серце  ще  радітиме ,

Розцвіте  ще  щастя ,як  весна  в саду .

Не  шуми ,калинонько, наді  мною  вітами,

Я  кохання  вірне  ще  знайду.

Не  шуми , червоная , не  тремти ти  вітами,

Я  кохання  вірнеє  ще  знайду.                      (2р.)

 

 

Пісня  «Летить  галка  попід  лісом»  записана   від Ковальчук  Теклі  Яківни ,1924 р. н. жительки   села  Лозки.

 

«Летить  галка  попід  лісом «

 

Летить  галка  попід  лісом

Літаючи  кряче,

Молодая  дівчинонька

Попід  гаєм  плаче.

 

Не  пускає  рідна  мати,

У  сад  погуляти .

Іди ,іди ,моя  доню,

В  поле  жито  жати.

 

Не  пускає  рідна  мати ,

Вранці  до  криниці.

Іди  в  поле  льону  рвати,

А не  на  вечорниці.

 

Якось  раз  увечері-

Як  мати  заснула,

Вийшла  слухать  соловейка,

Бо  щей  і  не  чула

 

Вийшла . стала  під  вербою,

Та  й  дивлюся  в  воду

Важко  мені  й  тяжко ,мати,

Нащо  ж  дала  вроду .

 

Пісня  «Дві  лебідки» записана  із  слів  Бабич  Галини  Іванівни ,1948  р.н. жительки  села  Лозки.

 

Прилетіли  дві  лебідки

До  мого  села.

Посідали  щось  говорять

А  кругом  весна.

 

Приспів: Одна  сіра  ,друга  біла,

Крилоньки  згорта

Дві  лебідки – то  є  пара,

А  любов  одна.

 

Посідали ,щось  говорять,

Чисту  воду  п’ють.

Одна  одну  умовляє,

Ти   моєю  буть.

 

А  в  моїм  саду  лебідки,

Вже  гніздечка  в’ють.

Одна  одній  наказує ,

Вірність  не  забудь.

 

Полетіли  дві  лебідки,

Із  мого  села.

Полетіли  разом  в  парі,

Бо  осінь  прийшла.

 

Загадки.

Не  п’ють, не  їдять, а  .ладкі  стоять  (Рамки)

 

За  білими  берізками  тара дай  скаче. (Язик)

 

Мати  товстуха , дочка  краснуха, а  син  полетун. (Піч , полум’я ,дим)

 

Повна  бочка  круп , а  на  версі струп.   (Мак)

 

Одне  каже:»Світапй,Боже»,

Друге  каже:»Не  дай ,Боже»,

Третє  каже «Мені  так  день  і  ніч»   (Вікно, двері, стеля)

 

Кругленьке , чорненьке, все  поле  обійшло.          (Серп)

 

Записано  від  Бабич  Катерини  Бенедівни, 1909 р. н. жительки  села  Лозки .

Загадки.

І  чорна ,і  сива .

Весела  й  плаксива,

Летить ,а  не  птиця,

Щей  вітру  боїться .                           (Хмара)

 

У  сорочці  кам’яній,

Ходить  все  життя  в  одній ,

Отака  невдаха,

Мабуть…                                   (Черепаха)

 

Ледь  торкнулася  руки

Враз  з’явились  пухирки

Таки  жалить  ця  трава

Як  же  зветься ?                        (Кропива).

(Записано  від  Дембовської  Ольги,  1946 р. н. жительки  села  Лозки)

 

Прислів’я

Ранні  пташки воду  п’ють,

А  пізні слізки  ллють.

 

Яке  зіллячко ,таке  й  насіннячко

Від  праці  міцніють  руки.

 

Потрудись , побігай ,а  тоді  обідай.

 

Як  поробиш  роботу, той  поспиш  в  охоту.

 

Ноги  носять ,а  руки  годують.

 

Загадки  та  прислів’я записані  від  Цимбалюка  Миколи  Івановича, 1950 р. н. жителя  села  Лозки

 

Важка  була  дорога  та  славна  перемога

 

Хто  посіє  в  пору  ,візьме  зерна  гору.

 

Спершу  роздивися ,а  тоді  до  діла  берися .

 

Не  бери  чужого , де  не  поклав  нічого.

 

Треба  нахилитись , щоб  води  напитись.

 

 

Повень  пень  червоних  черешень.          (Жар  в  печі)

 

Стоїть  гора  посеред  двора

А  в  ній  дві  ратиці , чотири  патики,

І  сьомий  замикайло .                                (Корова).

 

 

 

 
Дитяча бібліотека ХХІ ст. це...