Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Шукаємо у нас
Сайт "Чомучка"
 
Лічильник
Користувачі : 619
Зміст : 266
Посилання : 78
Переглянути хіти змісту : 3781847
На даний момент 6 гостей на сайті
Головна Віртуальна школа Гімнастика:історія виникнення і аж до сьогодення

Гімнастика:історія виникнення і аж до сьогодення

 

Гімнастика як вид спорту і ціла система фізичного виховання зародилася в Древній Греції. Про позитивний вплив регулярних занять гімнастикою на гармонійний розвиток особистості писали і говорили Гомер, Арістотель і Платон. Окрім звичних длня нас розвиваючих і спеціальних вправ гімнастика древніх греків включала в себе плавання, біг, боротьбу, бокс, їзду (верхову і на колісницях) і т.п. По одній з версій, саме слово “гімнастика” походить від грецького «gumnos» (оголений): як відомо, древньогрецькі атлети выступали на змаганнях без одягу.

Сучасна художня гімнастика — змагання у виконанні під музику комбінацій, що складаються з гімнастичних і танцювальних вправ з різними предметами (чи без них)

м'яч — діаметр 18–20 см, вага 400 г;

обруч — з пластику, діаметр — співвідносний зросту, вага — не менше 300 грамів;

скакалка — з прядив'яного волокна, довжина звичайно дорівнює зросту спортсменки;

булави — з пластику, вага кожної — 150 грамів, довжина — 40–50 см;

стрічка — ціпок з тонкою атласною стрічкою завдовжки 6 метрів.

Виступи тривають 75–95 секунд в індивідуальних вправах і 130–150 секунд у групових. Виступи спортсменок оцінює за двадцятибальною шкалою спеціальна суддівська бригада.

Цей винятково жіночий вид спорту широкої популярності набув після 1961 року, коли на конгресі Міжнародної федерації гімнастики (FIG), було схвалене рішення проводити міжнародні змагання з художньої гімнастики. У 1963 році при жіночому технічному комітеті Міжнародної федерації гімнастики створили технічну комісію з художньої гімнастики. Відтоді чемпіонати світу з цього виду спорту відбуваються регулярно. У програмі Олімпійських ігор художня гімнастика з 1984 року.

Про художню гімнастику можна складати поеми. Вона — втілення грації, пластики, краси, спритності. І терплячого, вдумливого ставлення до життя.

У складі національної збірної — 14 гімнасток; 10 — кандидаток, 15 — резерв. На збірну працює вся країна: художньою гімнастикою в Україні займаються близько 11 700 дівчат.

 

Гімнастика, зокрема художня, розвивається в 23 регіонах України з 27. Найбільш успішно в Криму, Одесі, Львові, Дніпропетровську. Славиться українська школа художньої гімнастики, яка виховала таких олімпійських чемпіонок як Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Катерина Серебрянська. На останній пекінській Олімпіаді українка Ганна Безсонова здобула бронзову медаль в особистих змаганнях.

Дуже позитивним є те, що Ірину Дерюгіну в 2004 році обрали в технічний комітет Міжнародної федерації художньої гімнастики. Тепер є кому захищати інтереси України не тільки на килимі.

Спортивна гімнастика

Вид спорту чоловіча спортивна гімнастика включає вправи на перекладині, кільцях, брусах, коні, вільні вправи, опорний стрибок. Змагання зі спортивної гімнастики для жінок включають вправи на брусах, колоді, опорний стрибок і вільні вправи. Спортивна гімнастика є олімпійським видом спорту.Гімнастика (від грец. «гімназо» — навчаю, треную) — система тілесних (фізичних) вправ, яка склалася у Давній Греції за багато віків до нашої ери. Метою гімнастики були загальний всебічний фізичний розвиток та самовдосконалення. Іншою версією походження слова гімнастика є від грецького «gumnos» — оголений (як відомо, древні греки займались тілесними вправами оголеними). Крім загальнорозвиваючих і військових вправ, вправ з верхової їзди, плавання, імітаційних та ритуальних танців, гімнастика древніх греків включала і вправи, з яких проводились публічні змагання — біг, стрибки, метання, боротьба, кулачний бій, їзда на колісницях, які, в свою чергу, включалися в програми Олімпійських ігор, що проходили з 776 року до нашої ери по 392 рік н. е. протягом 1168 років. Витоки гімнастики розпочинаються з третього тисячоліття до нашої ери. Найдавніші згадки про систему гімнастичних вправ існують в Індії, адже саме там почала свій шлях славнозвісна система індійських йогів. Є зображення тих часів, на яких показані гімнасти, які брали участь у ритуальних святах, демонструючи свою силу і спритність. В той же час, на теренах стародавнього Китаю гімнастичні вправи використовували як лікувальний і профілактичний засіб.

 

Гімнастика -це слово грецьке й значить оголений. У Древній Греції якийсь час фізичними вправами займалися без одягу, тому що вважали, і про це дуже добре сказав Володимир Маяковський, що в світі немає прекрасней одежі, ніж бронза мускулів і свіжість шкіри. Гімнастика в ті часи містила в собі і ігри, і біг, і стрибки, і єдиноборства, і танці. Словом, майже всі види фізичних вправ, які тоді існували. А спрямованість гімнастики була комплексною - і для фізичного, і для духовного вдосконалення людини. У здоровому тілі - здоровий дух. Дуже підходяща характеристика для тих, хто займався гімнастикою. Аристотель взагалі вважав, що спосіб життя вільної людини немислимий без занять гімнастикою.

Але знаєте, скільки в ті часи було дійсно вільних людей, які могли їй займатися? Від загального числа населення не більше 5 - 10%. Це в Древній Греції. А в Стародавній Індії, що дала сучасному миру йогу? А в Древньому Китаї, з якого до нас прийшло ушу? Йога й ушу, в общем-то, гімнастиками стали зовсім недавно, і Аристотель про них, начебто, нічого не говорив. До того ж від самого початку це були якісь культові заняття, значення яких зараз трактують хто, як хоче. Але я пропоную їх усім у першу чергу саме як гімнастику.

Під всякому разі, у стародавності і йога, і ушу як і гімнастика в Греції, теж були заняттям тільки для вибраних, але теж для вдосконалювання тіла й духу. Правда все це робилося як підготовка для життя в іншому світі. У Древній Греції гімнастика існувала як би на противагу агоністіке. Або навпаки -- агоністіка на противагу гімнастиці. Хоча вони могли, як би доповнювати один одного або компенсувати. Ніби як біле і чорне, солодке й гірке, добро і зло. Тільки от Аристотель вважав, що для розвитку людини гімнастика представляє дуже велику цінність, тоді як заняття агоністікой взагалі недостойні вільної людини.

Зараз-то гімнастика що із себе представляє? Гімнастика й сьогодні - це ціла система спеціально підібраних фізичних вправ і інших прийомів, застосовуваних для зміцнення здоров'я і гармонійного фізичного розвитку.

Сьогодні гімнастики багато: спортивна, художня, лікувальна, коригуючі, атлетична, дихальна, гантельная, аеробна, ритмічна. А ще є акробатика, гімнастики східні, гімнастики косметичні, сексуальні. Зовсім недавно навіть єгипетську гімнастику відкопали. Сама Ніфіртіті, кажуть, їй займалася. Тому, напевно, і прожила всього нічого.

Майже кожному займатися можна будь-яким видом гімнастики, але на своєму рівні.

Гімнастичні гуртки на Україні почали створюватися ентузіастами ще в середині XIX ст.. В Одесі було відкрито перший гімнастичний гурток у 1861 році, на 10 років раніше, ніж перше офіційне "Товариство гімнастів" у Москві. З'явилися гімнастичні гуртки у Харкові, Чернігові, Катеринославі, Житомирі, Львові, Кам'янці-Подільському. В 1901 році було засновано "Київське гімнастичне товариство", найбільш багато чисельне товариство на Україні.

З 1952 року спортсмени України брали участь в Олімпійських іграх сучасності у складі збірних команд Радянського Союзу. На найвищі сходинки олімпійського п'єдесталу в Гельсінкі зійшли українські гімнасти Віктор Чукарін, Марія Гороховська, Ніна Бочарова та Дмитро Леонкін. До того ж, перемігши в найпрестижнішому гімнастичному багатоборстві та ставши абсолютними олімпійськими чемпіонами зі спортивної гімнастики, Віктор Чукарін і Марія Гороховська поклали початок безпрецедентному ряду олімпійських перемог українських гімнастів: Лариси Латиніної, Поліни Астахової, Маргарити Ніколаєвої, Бориса Шахліна, Юрія Тітова, Богдана Макуца, Стелли Захарової, Ольги Стражевої, Ігоря Коробчинського, Григорія Мілютіна, Тетяни Гуцу, Тетяни Лисенко, Рустама Шаріпова, Лілії Підкопаєвої, Валерія Гончарова.

З 1954 року українські гімнасти беруть участь у чемпіонатах світу. Абсолютними та чемпіонами світу ставали Віктор Чукарін, Раїса Борисова, Борис Шахлін, Лариса Латиніна, Юрій Тітов, Ігор Коробчинський, Григорій Місютін, Оксана Омель'янчик, Лілія Подкопаєва, Олеся Дудник, Наталія Калініна, Ірина Краснянська.

Українські гімнасти займають одне з провідних місць у світовій гімнастиці. На змаганнях міжнародного рівня вибороли:

50 золотих медалей на Олімпійських іграх;

51 золоту медаль на чемпіонатах та кубках світу;

52 золотих медалей на чемпіонатах Європи.

За роки незалежності України (1992 - 2007 р.р.) гімнасти продовжують добрі традиції попередніх поколінь.

Абсолютними чемпіонами стали Тетяна Гуцу (1992 рік, м. Барселона, Іспанія) та Лілія Підкопаєва (1996 рік, м. Атланта, США). Чоловіча збірна команда України зі спортивної гімнастики стала бронзовим призером Олімпійських ігор у м. Атланті (США, 1996) та срібним –у м. Сіднеї (Австралія, 2000).

За 16 років незалежності України гімнасти вибороли:

11 золотих, 12 срібних, 11 бронзових медалей на Олімпійських іграх;

8 золотих, 8 срібних та 25 бронзових медалей на чемпіонатах світу;

19 золотих, З0 срібних та 36 бронзових медалей на чемпіонатах Європи;

13 золотих, 9 срібних та 24 бронзових медалей на першостях Європи.

В 1991 році Федерація гімнастики СРСР перестала існувати.

З цього часу у кожній із країн СНД з'явилась своя національна федерація. Першим президентом Української федерації гімнастики стала багаторазова чемпіонка Олімпійських ігор, світу та Європи Людмила Турищева (1992-2000 рр.). Українські гімнасти з 1992 року беруть участь у чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх. Але офіційно Українська федерація гімнастики (УФГ) була зареєстрована у Мін'юсті України, як об'єднання громадян, 16 липня 1997

року. Свідоцтво про реєстрацію № 883.

Неоціненний внесок у розвиток і поширення гімнастики зробили стародавні греки.

Всім відомо, що в древній Елладі панував культ здорового, гарного тіла. Заняття спортом були невід'ємною частиною життя, в якому гімнастика займала особливе місце. Адже гімнастика розвивала силу, мужність, витривалість і духовну впевненість, нею починали займатися ще з дитинства. Були створені спеціальні школи — гімназії, де з дітей виховували справжніх атлетів. А викладачів гімназій того часу називали гімнасіархами. Гімнасіархи були шанованими і поважними представниками еллінського суспільства. У гімнастів був свій бог-покровитель — Гермес, на честь якого щорічно влаштовувалися пишні свята. На цих святах молоді елліни здавали іспити на спритність, біг, боротьбу і метання спису. Але крім цих незаперечних вмінь, молоді люди повинні були мати гарну, пропорційно розвинену мускулатуру. А у формуванні гарного пропорційного тіла гімнастика відіграє найпершу роль.

З розквітом Древньо-Римської імперії гімнастика теж займала ведучі позиції у вихованні міцних і мужніх воїнів-легіонерів. Але «римська гімнастика» трохи відрізнялась від «грецької». Римляни почали використовувати праобрази сучасних гімнастичних снарядів. Так, наприклад, дерев'яний кінь використовувався для навичок верхової їзди, а дерев'яний стіл — для опорних стрибків. Майбутні воїни навчалися долати можливі перепони під час бою. Популярними були акробатичні вправи і вправи на рівновагу. До речі, в епоху античності, гімнастика була суто чоловічим видом спорту.

З приходом християнства, гімнастику оголосили «сатанинською», оскільки вона мала плотський, тобто гріховний початок, під яким, насамперед, малося на увазі оголене тіло атлетів. І у 393 році нашої ери гімнастику було офіційно заборонено. Майже на тисячу років гімнастику намагалися знищити. У часи Середньовіччя гімнастичні вправи носили суто вузький практичний характер — під час підготовки лицарів і розвитку грубої фізичної сили. Античні ідеї гімнастики — гармонія тіла і духу — були забуті.

У часи Ренесансу гімнастика набула нового поштовху ідей античності. В систему виховання поступово входить фізичне виховання — гімнастика. Значну роль у її відродженні відіграли твір італійського лікаря Ієроніма Меркуріаліса (1530—1606) «Про мистецтво гімнастики», погляди на виховання французького письменника, автора роману «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле (1494—1553), швейцарського педагога Песталоцци (1746—1827), французького філософа-просвітителя Жан-Жака Руссо (1712—1778), чешського педагога Яна Амоса Каменського (1592—1670).

Саме з початком епохи Відродження починають більше використовуватись гімнастичні снаряди — кінь та поперечина. Фізичне виховання молоді знову вийшло на перший план системи освіти, а широке використання гімнастичних снарядів і розвиток акробатики стали основою спортивної гімнастики, розвиток і становлення якої почалися вже у XVIII—XIX сторіччях. Спочатку в Німеччині, а потім у Швеції, Франції і Росії.

Наприкінці XVIII — початку XIX ст. в Німеччині в педагогіці під впливом ідей гуманістів склалась течія філантропістів. У створенних ними школах — філантропінах — важливе місце зайняла система фізичного виховання — гімнастика, яку розробили і викладали Г. Фіт (1763—1836), І. Гутс-Мутс (1759—1839). Завершив створення системи німецької гімнастики Ф. Л. Ян. Він значно розширив «гімнастичну область» і винайшов нові вправи і снаряди (включаючи перекладину та бруси), заклавши тим самим основи сучасної спортивної гімнастики. Він розробив гімнастичну систему, названу «турнен», яка збагатила німецьку гімнастику вправами на перекладині (турніку), кільцях, брусах і коні..

В середині століття в Німеччині з'являються перші гімнастичні закриті зали (до цього часу діяли лише відкриті площадки). У другій половині ХІХ ст. Європа, а пізніше і Америка переживають справжній гімнастичний бум.

Саме це був той час, коли закладалися основи нинішньої гімнастики, методика навчання і особливості стилів цього виду спорту. Так, наприклад, Німецька гімнастична система відрізнялась чітким виконанням рухів, прямими лініями і багаторазовими повторами тих самих вправ на спортивних снарядах. Швецька система тяжіла до вільних вправ, а Російська гімнастична школа пропагувала природно-прикладний, майже індивідуальний підхід до гімнастичних вправ. Оригінальні системи гімнастики були створені: у Франції Ф. Аморосом (1770—1847), у Швеції (шведська) П.-Г. Лінгом (1776—1839), а у Чехії (сокольська) — Мирославом Тиршем (1832—1884).

В середині XIX сторіччя в Чехії, під керівництвом професора Празького університету Мирослава Тирша було засноване спортивне товариство «Сокіл». Саме «Сокіл» став засновником чеської гімнастичної школи, основу якої складали вправи на снарядах, вправи з предметами, вільні вправи і піраміди. Тут приділялося більше уваги естетиці форми, красі і гармонії рухів, логічній завершеності гімнастичних комбінацій. Сокольська гімнастика завершила формування основних елементів спортивної гімнастики, що стало поштовхом для її поширення у багатьох країнах, зокрема, в Росії. Значну роль у науковому обґрунтуванні системи фізичного виховання зіграв російський вчений П. Ф. Лесгафт.

У своєму розвитку спортивна гімнастика пройшла кілька етапів: з часом змінювались вимоги до неї, і відповідно, її зміст. Історія гімнастики ХІХ ст. в основному визначалась протистоянням двох принципово різних систем: шведської і німецької.

Визнаним видом спорту гімнастика стала в 1896 році, коли була включена в програму перших сучасних Олімпійських ігор. Хоча сучасна програма гімнастичних змагань визначилась далеко не відразу. До того ж проходили вони незвичайно. Змагання гімнастів не рідко організовували на відкритому повітрі. Не існувало спочатку і єдиних технічних вимог щодо гімнастичних снарядів: дуже часто збірні команди приїжджали на міжнародні змагання з власним «реквізитом».

Художня гімнастика

Художня гімнастика — це складно-координаційний вид спорту, під музичний супровід, що виконує одна гімнастка, або команда із п'яти дівчат з кількома предметами по черзі: м'ячем, скакалками, булавою, обручем і стрічками. Художня гімнастика є олімпійським видом спорту

Також популярний вид спорту — спортивна акробатика, де вправи виконуються двома, трьома, або чотирма спортсменами під музику.

Головним органом, який опікується розвитком гімнастики у світі, є Міжнародна федерація гімнастики (ФІГ, фр. Fédération Internationale de Gymnastique). Вона встановлює правила й проводить змагання зі спортивної гімнастики, художньої гімнастики, аеробіки, спортивної акробатики та стрибків на батуті. В Україні справами гімнастики займається Федерація гімнастики України.

Україна належить до провідних гімнастичних держав світу. Найвизначніша гімнастка всіх часів — Лариса Латиніна народилася в Херсоні й тренувалася в Києві. В радянські часи чимало інших спортсменів, які представляли на міжнародній арені СРСР, жили й тренувалися в Україні. Найвизначніша українська гімнастка часів незалежності — Лілія Подкопаєва, олімпійська чемпіонка Атланти.

Славиться українська школа художньої гімнастики, яка виховала таких олімпійських чемпіонок як Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Катерина Серебрянська. На останній пекінській Олімпіаді українка Ганна Безсонова здобула бронзову медаль в особистих змаганнях.

В Україні спортивна гімнастика як вид спорту розвивається у спортивних школах 20 регіонів, для 8 з них її затверджено приорітетним (Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Харківська, Херсонська області та м. Київ). Створено відповідну до вимог інфраструктуру приорітетного виду. В 10 регіонах є спеціалізовані гімнастичні зали, в яких проводяться щорічні всеукраїнські змагання (чемпіонат, Кубок, чемпіонат серед СДЮШОР та ДЮСШ, "Олімпійські надії", в яких беруть участь від 80 до 200 спортсменів) і міжнародні турніри.

З метою популяризації та розвитку спортивної гімнастики, увіковічнення пам'яті видатних гімнастів та тренерів у країні за участю провідних гімнастів України та світу проводяться меморіали пам'яті та міжнародні змагання:

Меморіал заслужених тренерів СРСР та України О. Мішакова та В. Смирнова (м. Київ),

Меморіал заслуженого майстра спорту, багаторазового чемпіона Олімпійських ігор та світу В. Чукаріна (м. Львів),

Меморіал абсолютної Олімпійської чемпіонки М. Гороховської (м. Євпаторія),

Меморіал заслуженого майстра спорту України О. Береша (м. Херсон),

Міжнародний спортивний фестиваль "Золота Лілія" (м. Донецьк),

Міжнародний турнір, Кубок Олімпійської чемпіонки Стели Захарової (м. Київ),

Міжнародні змагання, Кубок заслуженого майстра спорту, багаторазової чемпіонки П. Астахової (м. Донецьк).

Особливе значення для популяризації та підвищення міжнародного іміджу української гімнастики у світі має Міжнародний спортивний фестиваль "Золота Лілія", який проводиться за участю провідних спортсменів світу, зірок естради та мистецтва. Особливість спортивно-театралізованого дійства полягає в тому, що воно відбувається під егідою Представництва ООН в Україні та має на меті поширення здорового способу життя серед широких кіл суспільства, зокрема молоді, який повинен стати нормою життя для усіх громадян України.

Заслуговує на увагу цікава олімпійська статистика видатних досягнень українських гімнастів:

Загальна кількість медалей, виграних одним спортсменом

18 - Лариса Латиніна - 1956 (6), 1960 (6), 1964 (6),

13 - Борис Шахлін - 1956 (2), 1960 (7), 1964 (4),

11 - Віктор Чукарін - 1952 (6), 1956 (5),

10 - Поліна Астахова - 1956 (1), 1960 (4), 1964 (4)

Загальна кількість золотих медалей, виграних одним спортсменом

9 - Лариса Латиніна- 1956 (4), 1960 (3), 1964 (2),

7 - Віктор Чукарін - 1952 (4), 1956 (3),

7 - Борис Шахлін - 1956 (2), 1960 (4), 1964 (1),

5 -Поліна Астахова- 1956 (1), 1960 (2), 1964 (2).

Найбільша кількість Ігор, на яких були виграні золоті медалі

З - Лариса Латиніна - 1956, 1960, 1964,

З - Борис Шахлін - 1956, 1960, 1964,

З - Поліна Астахова - 1956, 1960, 1964.

© 2012 Українська федерація гімнастики

 

 
Дитяча бібліотека ХХІ ст. це...