Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Шукаємо у нас
Сайт "Чомучка"
 
Лічильник
Користувачі : 4100
Зміст : 259
Посилання : 78
Переглянути хіти змісту : 2262116
Реєстрація / Вхід
На даний момент 24 гостей на сайті
Головна Корисне про небезпеки Проблема безпритульності дітей та кіднепінгу

Проблема безпритульності дітей та кіднепінгу

Безпритульність дітей та кіднепінг(викрадення та вимога викупу)

З метою подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, запобігання соціальному сирітству, створення умов для всебічного розвитку та виховання дітей Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки. Основними заходами Програми є удосконалення нормативно-правової бази, зокрема, внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо правового врегулювання питань соціального захисту дітей та запобігання бездоглядності, зокрема у частині посилення відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють, за неналежне виховання дітей, порушення їх прав, жорстоке поводження з ними, залучення до жебракування, проведення експертизи законодавства з питань дитинства. Міжнародний досвід При виробленні найкращих механізмів подолання дитячої безпритульності доцільно звернутись до міжнародного досвіду та до досвіду інших країн у вирішенні даного питання.У міжнародному аспекті ідея прав дитини розвивалася поступово протягом багатьох сторіч. Але активізувався цей процес лише в XIX ст., коли отримала розвиток концепція захисту дітей. Вперше міжнародну стурбованість становищем дітей було висловлено у Женевській декларації 1923 р., спрямованій на створення умов, що забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини, право дитини на допомогу, належне виховання, захист.

Важливим документом щодо захисту дітей стала прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН Загальна декларація прав людини. У ній вперше зафіксовані основи захисту прав дітей. Свій розвиток Декларація отримала в пактах прав людини, що гарантували рівні права всім дітям і забезпечення їх основних соціальних потреб. Генеральна Асамблея ООН 20 листопада 1959 р. прийняла Декларацію прав дитини – документ, що регулює становище дитини в сучасному суспільстві. Декларація складається з 10 принципів, якими проголошується, що дитині, незалежно від кольору шкіри, мови, статі, віри, законом повинен бути забезпечений соціальний захист, надані умови та можливості, що дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно. У соціальному відношенні висунуто вимоги щодо створення умов для здорової і нормальної життєдіяльності дитини, гарантування її свободи та гідності. Дитина повинна бути першою серед тих, хто одержує захист і допомогу, а також захищеною від усіх форм недбалого ставлення до неї.Центральне місце серед цих документів посідає Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р. і ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року. Цей найбільш широко ратифікований документ встановлює як міжнародний закон всі права для забезпечення виживання, розвитку і захисту дітей.

Групи ’’дітей вулиці’’

У країнах Європи дитяча безпритульність розуміється по-різному. Зокрема, це поняття включає в себе не лише дітей, що не мають постійного житла. Так, у Бельгії розрізняють три групи ’’дітей вулиці’’: діти, які протягом більшої частини дня жебракують, працюють на вулиці, прогулюють школу; діти, які втекли з дому; псевдопостійні ’’діти вулиці’’, що живуть вдома, але вулиця є середовищем їх постійного місцеперебування. У Швеції дітей, що не контактують з батьками, проводять більшість часу в тимчасових приміщеннях та на вулицях, називають ’’покинутими’’. Молодіжна політика цієї країни є елементом добре знаної ’’шведської моделі’’ економічного розвитку. Вона базується на пріоритеті молоді в різних галузях державної діяльності.В Італії стосовно дитячої безпритульності вживається термін ’’неповнолітні групи ризику’’.У Великій Британії осіб вулиці залежно від віку називають:

- ’’юні втікачі’’ – діти до 18 років, які пішли з дому чи виховної установи;

-  ’’молоді бездомні’’ – особи, які не мають роботи та постійного місця проживання;

- ’’ті, що сплять на вулиці’’ – підлітки та молодь, які не мають постійного притулку та ночують під мостами та в місцях різних вуличних будівель.

Виходячи з досвіду демократичних країн, способом подолання проблеми дитячої безпритульності може бути об’єднання всіх існуючих соціальних програм для безпритульних дітей та створення єдиного державного інституту, що буде опікуватись дітьми.

В

ажко переоцінити значення сім'ї в житті кожної дитини. Саме в сім'ї закладаються моральні та етичні основи. Міцна сім'я в умовах економічної і соціальної нестабільності в Україні повинна стати надійним притулком для дитини. Але, на жаль, як свідчать соціологічні дослідження, щорічно виявляється близько 12 тис. дітей, кинутих батьками, більшість з яких віком 3–7 років. У навчально-виховних за-кладах України перебувають майже 50 тис. дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків, під опікою перебувають близько 40 тис. дітей1. Середовище, в якому ростуть і виховуються понад 100 тис. дітей в Україні, є неблагополучним.

Щодо міжнародної торгівлі дітьми, то, за даними Генерального Секретаріату Інтерполу, Італія стала центром транзиту дітей, яких переправляють та примушують вчинювати протиправні дії, жебракувати, займатися проституцією, а інколи – для торгівлі їх органами тощо.

Так, у багатьох країнах Заходу, Сходу та Півдня, напівофіційно склався "чорний ринок" продажу дітей, де специфічною формою посередницької діяльності работоргівлі, здебільшого, треба вважати викрадення та подальший продаж дітей.

Останнім часом почастішали продаж та викрадення дітей і підлітків в Україні: вони продаються для усиновлення, утримання їх у домах розпусти, під заставу тощо. Одним із прикладів торгівлі дітьми в Україні є виявлені прокуратурою Львівської області факти вивезення за кордон новонароджених із пологових будинків. Під час розслідування цієї кримінальної справи було встановлено, що впродовж 1992–1994 рр. керівники ряду медичних закладів Львівської області займалися торгівлею немовлятами. За даними комісії Верховної Ради України з питань прав людини, громадянами інших країн (США, Швейцарії, Канади, Німеччини, Франції) було усиновлено і вивезено з порушенням чинного українського законодавства понад 800 немовлят, із яких 130 – громадяни України.

Вражаючою є динаміка поширення на всій території України злочинів такого виду. Так, в Одеській області порушено кримінальну справу за фактами зловживання службовими особами при усиновленні дітей іноземними громадянами; у Тернопільській області порушено кримінальну справу за фактом вивезення в 1992 р. 124 дітей-сиріт, які залишились без батьків, до США на ліку-вання і неповернення в Україну 56 дітей. Випадок купівлі львівськими журналістами за оголошенням трирічного хлопчика в його батьків за $ 400 США дістав значний суспільний резонанс9.

За даними досліджень правоохоронних органів України та інших країн світу, займаються торгівлею дітьми організовані злочинні угруповання. Свою діяльність вони забезпечують розвинутою систе-мою здійснення корупційних дій.

Суть міжнародної торгівлі дітьми полягає у їх викраденні, примусі, насильстві та експлуатації у найвідразливіших формах.

Механізм торгівлі включає викрадення, перевезення, перехову-вання, передачу з рук у руки, продаж або купівлю дітей за допомогою різних способів примусу, застосування сили, обману або шахрайства, щоб перетворити їх на рабів або помістити в наближені до рабства умови, присилувати займатись проституцією, а також для домашнього рабства, підневільної праці на підприємстві.

Головна причина торгівлі дітьми – це економічне безладдя. Діти, з неблагополучних сімей перестають відвідувати школу, чим посилюється ймовірність того, що вони рано чи пізно потраплять до рук торговців. У деяких місцевостях родини самі продають своїх дітей работоргівцям, які, у свою чергу, перепродують їх до домів розпусти або ж на фабрики чи ферми, де вони змушені займатися підневільнею працею.

За іншою, доволі поширеною схемою, немовлят викрадають з материнських рук і продають як реквізит професійним жебракам. Іноді торговці навмисно калічать дітей, щоб вони викликали більше співчуття перехожих для одержання більшої милостині.

Спираючись на факти торгівлі дітьми, зазначимо, що існують різні види, форми та цілі, пов'язані з цим негативним явищем як з боку покупців, так і з боку продавців. Дозволимо собі класифікувати вказані дії за двома групами. До першої відносяться дії осіб, які безпосередньо продають (купують) дітей. Друга група об'єднує випадки продажу дітей у прихованій, завуальованій формі.

Продавцями дітей у першій групі виступають, як правило, батьки, рідше – інші родичі, які за винагороду або бажають позбавитися дітей з чисто меркантильних міркувань, або продають дітей, бо не в змозі самі їх утримувати та виховувати. Друга група продавців, яка використовує приховану форму продажу, – більш різноманітна і включає не тільки батьків дітей та їх родичів, а також інших осіб, на утриманні яких з тих чи інших причин перебуває дитина, посадових осіб, які мають право на законних підставах розпоряджатися долею дитини, але зловживають наданими правами (наприклад, керівники дитячих будинків), крім того особи, які викрадають дітей у батьків для їх дальшого продажу10.

Купуючи дітей, мають на меті різні цілі. Залежно від віку, фізичного здоров'я та розумового розвитку дитину по-різному і використовують. Новонароджених, як правило, використовують як засіб жебракування. Дорослих дітей примушують самих жебракувати, займатись проституцією, схиляють до вживання наркотиків, вчинення злочинів та скоєння правопорушень, використовують для виготовлення порнографічної продукції та як біологічних трансплантатів. При цьому покупці керуються далекоглядним розрахунком. Неповнолітні за заняття забороненими видами діяльності або вчинення злочинів, наприклад, збут наркотичних засобів, до досягнення встановленого законом віку, кримінальній відповідальності не підлягають. Отже, використання їх у протиправних цілях має для таких осіб ряд переваг, зокрема, які дають можливість уникнути відповідальності за злочини та правопорушення11.

Рабство в сучасному світі, крім рабства в його традиційному розумінні і работоргівлі, охоплює також торгівлю дітьми, дитячу проституцію, порнографію, експлуатацію дитячої праці, заподіяння статевого понівечення дівчаткам, використання дітей під час збройних конфліктах, торгівлю людськими органами.

Таким чином, торгівля дітьми – це суспільно небезпечне явище, яке калічить долю неповнолітніх, шкоди сімейним відносинам, заподіює збитки інтелектуальному фонду країни. Щоб викоренити це явище, треба пересилити соціально-економічну нестабільність в Україні та розробити більш лоретивні дійові заходи правоохоронних органів щодо боротьби з викраденням та торгівлею дітьми.

 

 
Дитяча бібліотека ХХІ ст. це...