Кобець Л.А. Зав.ПШБ с.Біле

Літературно-музична композиція  «Україно, ясен мій цвіте!» 

Бібліотекар.

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер,

як трави, як води...

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову, і мову її солов'їну.

В. Сосюра

Мета. Ознайомити дітей із державною та народ­ною символікою України; формувати національну свідомість дітей, любов до рідної землі.

Звучить пісня «Чом.чом,земле моя»

На сцену виходять дівчинка і хлопчик в українському вбранні.

Дівчинка  (Катя   )

Україна наша мила

Неозорий щедрий край

Наче сонечко,привітна

І прекрасна,як розмай

Україно!Рідна,мила!

Ядочка твоя щаслива

Все,що ти мені дала

Я віддам тобі сповна

Збережу усе,що маєш,

Тиж мене іще не знаєш

Я твоя дзвінка

Українка-Поліссянка

Хлопчик (Діма)

Я-дитина  України

Вкраїнського роду

Українці-то є назва

Славного народу

Україна -то край славний

Аж по чорне море

Україна  - то лан пишний

І степ,і гори

Як же мені Україну

Щиро не кохати

Мені мати по –вкраїнські

Вчила розмовляти.

1-й ведучий. Україна — це земля, де ми народи­лися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Усім нам має бути дорога наша мати-Батьківщина.

 

2-й ведучий. Україна... Золота і чарівна сторона. Земля рясно уквітчана зеленню. Це історія муж­нього народу, що віками боровся за свою волю, щастя.

В.1.Щоб щиро любити свою Батьківщину, необхідно знати її історію, її легенди, державні та на­родні символи.

Погляньте на карту України! Ось кордони нашої землі, де дуже давно оселився й живе наш народ.

Широкі простори займає наша земля. Якщо комусь заманеться мандрувати пішки із заходу на схід, то на це необхідно десь 100 діб, тому що ця відстань дорівнює 2700 км. А площа нашої держави близько 1 мільйона км³.

 

В2.Звідки виникли символи нашої держави ми дізнаємось із легенди.

Слухайте.

Колись, дуже давно, жила собі жінка. І було в неї три сини. Росли вони чемними, сміливими, дуже любили й поважали матір. Підросли сини й вирішили мандрува­ти світом, щоб прославити свою матір рідну.

Зібрався старший син, на згадку про себе подарува­ла йому мати золоту корону з трьома промінцями. Пішов син у люди. Дали люди йому ім'я — Тризуб.

Хлопчик

Знак країни головний-

Це тризубець золотий. 

Він,як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила, 

В нім священне слово "воля", 

Що рятує від недолі. 

Будь же, рідна Україно,  

Під гербом цим вільна й сильна. 

Хай про тебе в цілім світі     ,  

Знають всі: дорослі й діти.

 

Настала черга середнього сина. Йому мати подарува­ла жовто-синій одяг. Своїми славними, героїчними ділами славив він свою матір. І дав народ йому ім'я — Прапор.

Хлопчик

Синьо-жовтий прапор України —

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива

І народ - і вільний, і щасливий.

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор - символ нашої держави.

Він для всіх ознака сили й слави.

 

А там, де мандрував молодший син, завжди дзвеніла пісня. Тому що мати подарувала йому солов'їний голос. І за цей величний спів отримав молодший син ім'я — Гімн.

 

Хлопчик

 

Лине пісня незабутня

Горда,величава.

В ній-надія на майбутнє,

України слава.

 

Нею сонце зустрічає

Наша Батьківщина,

День новий розпочинає-

Сильна,неподільна.

 

До нових здобутків кличе

Пісня Україну

А зовуть її велично

Всі Державними Гімном.

 

Ось так і живуть із давніх часів разом зі своєю матір'ю — Україною, три брати — Тризуб, Прапор та Гімн.

Золотий тризуб — це символ влади, який дійшов до нас із часів Київської Русі.

Герб — частина корони, яку носили київські князі. Чому тризуб вважають гербом України? Мабуть тому, що число три завжди вважалося казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповідь про три дороги, три бажання, три доньки чи три сини. А ще тризуб оз­начає єдність родини. Це — батько, мати, дитина, які символізують Силу, Мудрість та Любов.

Національний прапор — синьо-жовтий. Він має багату історію. Жовтий колір — колір хліба та життя, синій — неба, води, миру.

Національний гімн України —^! це велична пісня — символ нашої держави, яку більше століття тому напи­сали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький.

Звучить гімн України

 

В1.. Кожному народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині, як саме жит­тя» - говорить народна мудрість. Без мови неможе існувати народ, його культура. Ми -укра­їнці, горді з того, що маємо свою державу, свою мову, волю. Кожен із нас патріот своєї країни і повинен боротися за чистоту рідної мови. Бомова, діти, - це душа народу. її не можна не лю­бити, бо вона прекрасна!

 

Катя.

Ой, яка чудова

Українська мова,

Де береться все це,

Звідкілля і як?!

Є в ній ліс, лісочок,

Пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс,

Є іще й байрак.

Діма

Велична,щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста,як гірська вода,

То України мова барвінкова.

Така багата й вічно молода.

Вона,як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ.

Ця мова наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ

О.Лупій

Таміла

Мова наша ,мова-

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова наша,мова-

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша  совість.

Я без тебе мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

2-й ведучий.

Сила українського народу у народних традиціях та народних символах:

Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи: у канадців - клен, у росіян - береза, а в нас - верба та калина, а ще хрещатий барвінок.

 

1-й ведучий. Не можна уявити собі двору в Укра­їні, де б не ріс кущ калини, обов'язково садили вербу,  прикрашали квітники плетивом зеленого  барвінку. Давайте ді­знаємося, що символі­зують ці рослини для українського народу.

 

1-й учень (тримає гілочку верби). Ось верба - символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гі­лочку і виросте дерево. З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень по­сту називався «Вербним». На Вербному тижні у неділю святили вербу. Освячені гілочки служили оберегами.

 

2-й учень (тримає барвінок). А ось хрещатий барвінок - символ вічності. Це вічнозелена окра­са наших гаїв і садів зі скромними синіми кві­точками. В ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.

 

3-й учень (тримає у руках гілочку калини). А це - калина - символ краси, кохання, щастя. Ко­лись у сиву давнину її пов'язували з народженням Всесвіту,   вогняної  трійці:   Сонця,   Місяця,   Зорі. Тому й назву свою калина має від давньої назви Сонця - Коло.  Як оберіг,  калину саджали біля хати, робили з її. ягід намисто, прикрашали нею весільний коровай, вінок нареченої:

 

У калини китиці червоні,

У калини білі-білі квіти,

Я тримаю гілочку червону,

А здається - усміх України

. В1.

>    Було таке повір'я: якщо зробити з калини со­пілку, неодмінно з'явиться продовжувач роду;

>    це харчова, лікарська, медоносна та декоратив­на рослина. З неї готують варення, повидла, компоти, начинку для цукерок тощо;

>    не було в народній медицині кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з ме­дом та водою вживали при застуді.

Соком калини очищали обличчя, щоб рум'я­нилося, а квітами дівчата прикрашали коси. По­трібна була калина на численних обрядах, особли­во у весільному!

Українські письменники оспівували калину у своїх творах: Т. Шевченко «Тече вода "з-під яво­ра...», «Зацвіла в долині червона калина»; Леся Українка «Калина»; «Червона калино, чого в лузі гнешся»; В. Васильченко «Калина»; М. Тимчак «Я гілку принесу тобі калини»; «Калинова балада», «Лист до калини» та ін.

 

В2.. Правду каже прислів'я: без верби і кали­ни нема України.

Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу тур­ки, а з ними й греків чимало. Розлетілася тоді чутка, що головного їхнього воєводу - грека - по­ранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку забажає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла у табір дівчина в убогій одежі,але дуже гарна і горда. Звалася Пелагея... Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусив поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталося.

Грек забрав Пелагею в Грецію, й була вона там царицею трав - звалася Панацея... У Пелагеї була сестра Килина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: «Твоїм ім'ям, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, у ти­хих гаях. Коли цвіте вона, то найспівучіший птах соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров'ю щед­рої нашої землі, й ті ягоди повертають здоров'я лю­дині. Буде вона зватися Килина, Калина...».

Із давніх-давен наш народ опоетизував кущ ка­лини, оспівав його у піснях.

 

Пісня « При долині кущ калини…» у виконанні учнів 4 класу.

 

1-й ведучий. Розповідаючи про Україну, ми не "уявляємо її без вишитого рушника. Його мож­на порівняти з піснею, витканою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходилося народжен­ня, одруження і, навіть, "смерть людини.

 

2-й ведучий. Із хлібом і сіллю на рушнику зу­стрічають у нас дорогих гостей. Рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, гли­бину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

 

1-й учень  (Катя)

Із червоної нитки і білого льону,

Як до рідної пісні усяк з нас привик.

В будень день і на свято, в Карпатах, за Доном

Наш народ давно вигадав диво- рушник.

2-й учень(Олена)

Щоб і хата була красивішою,

Щоб і доля була прихильнішою,

Щоб весілля були та й клечальними,

Щоб ми завжди були величальними.

3-й учень(Таміла)

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них .

Ті, що квітнуть у рідному краї.

 

Пісня «Квітуча Україна» у виконанні учнів 4 класу.

В 1.Наша   Україна   сла­виться видатними по­етами,   які   відомі  не тільки у нашій країні. Це чудові поети яких ми всі любимо і ша­нуємо:   Леся   Україн­ка, Тарас Григорович Шевченко, Василь Симоненко,  Дмитро Білоус,  Максим Рильський, Платон Воронько (показую портрети) та бага­то, багатоінших. Ви знаєте чимало чудових ві­ршів цих письменників, прошу розказати. (Учні зачитують вірші із залу)

 

В2.Любов до рідної пісні починається ще з колис­ки, з маминої пісні. Народні колискові пісні за­чаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною лас­кою і простотою. У них мамина ласка, світ добра, краси і справедливості, щира віра у м силу слова.

Яке це диво - українська народна пісня! тільки не полонила її вічна краса. Вона несе радість або смуток, зачаровує душу, дає її силу і  натхнення. А чи знаєте ви, звідки взялася пісня? Ось послухайте легенду.

Коли це було - ніхто не знає,

Але легенда так розповідає:

Надумав Бог про всіх подбати,

Талантами людей обдарувати.

Французам дав красу та елегантність,

А німцям - дисципліну та педантність

Любов до моря дарував англійцям.

Росії - владність,

А голландцям - квіти.

Ну, як таким дарункам не радіти!

Підвівся Бог зі свого трону,

Вдоволено поправив він корону.

І тут побачив дівчинку в куточку,

Одягнену у вишиту сорочку.

-    Чом плачеш, ти?

-    Як звуть тебе, дитино?

-    Вона відповіла:

-    «Я - Україна.

-    А плачу, Боже, бо не бачу меж,

-    Від пролитої крові і пожеж.

-    Чому, скажи мені, така зла доля?

-    В своїй землі немає правди й волі?!».

-    Так он яка історія твоя!

-    Та тільки всі роздав таланти я

-    Скоріше треба було підійти...

-    І тут дівчина вже хотіла йти,

-    Та Бог підняв правицю, зупинив.

-    І з дівчиною знов заговорив:

-    Неоціненний скарб один я маю,

-    Уславить він тебе у світі, знаю.

-    Бери його та бережи. Це - пісня.

Взяла дарунок, до грудей притисла,

І понесла ту пісню по межі:

«Нам, Боже, Україну збережи!».

 

1-В. Гарна легенда, аж самим співати хочеться.

 

2 В.А якої ж заспіваємо?

Пісня  у виконанні учнів 7 класу

 

1-й ведучий. Мамина пісня, батькова хата, ді­дусева казка, бабусина вишиванка, рушник, со­рочка, калина біля вікна, барвінок - усе це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна сторона, пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна...», «Постав хату з лободи, а в чужуюне веди», «Збудуй хатку з маковини, та для лю­бої дівчини», «Дорога моя хатка, де родила мене матка», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада» - це лиш часточка із немеркнуче: перлин народної мудрості про отчий дім. Людина -не має права бути безбатченком, вона завжди повинна пам'ятати батьківську хату, з якої пішла велике життя.

 

Вірш А.Коломийця «Кохай рідну хату».ЧитаєДіанаОшурко

Звучить пісня «Мої батьки.Зустрічайте!.. Діана Дяденчук

 

1.В.

Війна –це жах..

Війна – це руйнація...

Війна – це смерть...

Офіційно її немає, та  вона поруч щодня

Але є ті, для яких Батьківщина більша за життя – герої, які не вмирають

 

2В

.Вже занадто багато ми чуємо кожен день про кроки війни.

І навряд чи ми спокій відчуємо, поки гинуть Вкраїни сини.

Прокидається кожна людина лише з думкою, кожного дня:

– Стала  б мирною моя Україна…–  Хай скінчиться війна…

 

В.1Наші хлопці – титану міцніше! Не беруть їх хай кулі та міни!
Хай Господь захищаєсильніше! Своїхгероїв – синівУкраїни!

 

В.2.Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна …Війна,..АТО..,хоч як би ми це не називали.Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально.В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі і діти .

(Звучить фон пісні «Плинекача на Тисині)

В1. Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає,хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце – щире чи терпляче.

 

В.2.Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

 

1.Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

 

2.І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

 

1.Ми просимо хвилиною мовчання вшанувати солдатів , які загинули  в  антитерористичній операції, захищаючи нас  ,і  які назавжди в нашій пам’яті залишаться героями.

(Пісня звучить голосніше під час  ХВИЛИНИ МОВЧАННЯ =30 сек. і затихає)

В2.А для тих хто захищає нас:

Тримайтесь, братики! Ми з вами

У цей страшний, болючий час.
Ви стали нам захисниками,

Ми щиро молимось за вас.

1.Вертайтесь, ріднії, живими!

Хай янголи вас захищають,
Своїми крилами святими

Від куль ворожих закривають.

2.Молитва матері- вкраїни

Стане всім ворогам стіною...
Вертайтесь, рідні, до родини,

Вертайтесь мирною порою.

1.Не хочемо війни страшної! Всі просять люди, звідусіль
Не треба люті нам чужої — хай в Україні буде  мир!

ВСІ  ЗАЛОМ СПІВАЮТЬ ПІСНЮ  "Повертайся живим"