Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Шукаємо у нас
Сайт "Чомучка"
 
Лічильник
Користувачі : 619
Зміст : 266
Посилання : 78
Переглянути хіти змісту : 3783064
На даний момент 8 гостей на сайті
Головна МетодКЛАС В океані рідного народу - відкривай духовні острови. сценарій

В океані рідного народу - відкривай духовні острови. сценарій

(Сцена прикрашена рушниками і квітами. Виходять ведучі).

1 ведуча.

Добрий день вам, люди добрі!

Щиро просимо до господи!

Раді вас у нас вітати,

Щастя та добра бажати.

  1. ведуча. Ми з вами народилися і живемо в одній з найбільших європейських країн - Україні. Вона більша, ніж Франція, Іспанія, Швеція, Польща.

1 ведуча.

Ми твої діти, тут народилися,

Тут наші батько і мати.

Ми, українці, завжди і всюди

Будемо про це пам’ятати.

  1. 2 ведуча.

Є багато країн на землі,

В них - озера, річки і долини,

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди - Батьківщина!

1 ведуча.

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,

Звешся величаво - Україною,

Земле зачарована моя.

  1. ведуча. Україна - країна дивних краєвидів (можна запропонувати продивитися підбірку слайдів з краєвидами). Природа нашої країни приваблює своєю красою і різноманітністю при­родних зон, що змінюють одна одну. У кожному її куточку прихована неповторна краса, а кожен ландшафт наділений тільки йому властивим не­забутнім обличчям, власного душею.
  2. ведуча. Сьогодні ми запрошуємо вас у по­дорож по чарівному океану культури українсько­го народу. Протягом нашої мандрівки ми будемо робити зупинки на різноманітних островах.
  3. ведуча. Отже, перший острів на нашому шляху - «Острів мови барвінкової» (на сцену виходять учні).

1-             й учень. Українська мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зроста­ємо. Бо цю мову ми чуємо змалку. Нею промо­вили перші слова.

2-            й        учень. Людина може знати дві, три і біль­ше мов, але рідною залишається материнська мова. Цілий світ визнає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

3-       й           учень.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

1-      й            учень.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі  жить.

2-      й            учень.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

3 й       учень.

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

1-й учень. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схо­ванка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття.

  1. 2 й учень.

О, мово рідна! В рідній хаті,

Як джерело із глибини,

В голодні дні, у дні багаті,

на вогнях, і при багатті –

Ти від колиски до труни.

  1. 3 й учень.

Ти постаєш в якій обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мова!

 

1-              а        ведуча. Ой, послухайте пісні звучать. (Звучить пісня «Зеленеє жито» )

2-            а         ведуча. Це ми наближаємось до наступно­го острова, який називається «Пісенний».

1-             а         ведуча. Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою.

2-              а        ведуча. Цікаво, а звідки взялася пісня в Україні?

Ось послухайте легенду.

Дівчинка.

Коли це все було - ніхто не знає,

Але легенда так розповідає:

Надумав Бог про всіх подбати, Талантами людей обдарувати.

Французам дав красу та елегантність,

А німцям - дисципліну та педантність.

Любов до моря дарував англійцям.

Росії - владність. А голландцям - квіти.

Ну, як таким дарункам не радіти!

Хлопець. 

Підвівся Бог зі свого трону,

Вдоволено поправив він корону.

І тут побачив дівчинку в куточку, Одягнену у вишиту сорочку.

Чом плачеш ти? Як звуть тебе, дитино?

Вона відповіла: «Я - Україна.

А плачу, Боже, бо не бачу меж Від пролитої крові і пожеж.

Чому, скажи мені, така зла доля?

В своїй землі немає правди й волі!» —

«Так он яка історія твоя!

Та тільки всі роздав таланти я - Скоріше треба було підійти»...

І тут дівчина вже хотіла йти,

Та Бог підняв правицю, зупинив. І з дівчиною знов заговорив:

«Неоціненний скарб один я маю, Уславить він тебе у світі, знаю.

Бери його та бережи.

Це - пісня». -Взяла дарунок, до грудей притисла

І понесла ту пісню по межі:

«Нам, Боже, Україну збережи!».

1-а ведуча. Пісня - колискова, весільна, па­тріотична супроводжує українця від народжен­ня до останньої межі.

  1. 2 ведуча.

Я бачу світ через пісні,

В глибінь віків із ними лину.

Пісні — життєписи людські І щира правда про людину.

  1. 1 ведуча.

В піснях усе я віднайду.

Це вічний код буття на світі.

Знайду в них радість, і журбу.

І мудрі предків заповіти.

2-а ведуча. Українська пісня - це диво. Її люблять у всьому світі. Ми дійсно маємо чим пишатися!

  1. 1 а       ведуча. Наш наступний острів - «Квітковий». Є багато квіток запашних. Кожна квітка красу свою має. Та гарніші завжди по­між них ті, що квітнуть у рідному краї. (На екрані - квіти, роботи К. Білокур).
  2. 2 а         ведуча. Квіти - одне з найбільших чу­дес природи. Українці дуже люблять квіти. їх оспівують у піснях, переказах, легендах. Ними оздоблюють свої побутові речі. Малюнки квітів бачимо на коминах, стінах біленьких хат, кили­мах, рушниках, вишиванках. Словом, народив­шись серед квіткового царства, українці нама­гаються бачене перенести на речі повсякденного вжитку.

1-             а         ведуча. На «Квітковому» острові ми по­бачили рослину, яку з давніх-давен шанують українці. Це - калина, рослина, яка стала сим­волом України. (Слайди з калиною).

Говорила мати: «Не забудься, сину, як збуду­єш хату, посади калину». Калина - це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Це той символ, що пам’ять людську береже, сим­вол безсмертя.

(Слайди з мальвами).

  1. а           ведуча. Ой, а це що за квіти? Дуже краси­ві. Це - мальви, їх люблять і шанують в Україні.

Вони квітнуть біля хати,

Славлять український рід,

Біля вікон садить мати,

Щоб берегти сім’ю від бід.

їх високі стебла з яскравими рожевими, пур­пуровими, білими, бузковими квітами прикра­шають майже кожну садибу, бо народжені вони для краси і радості. Існує легенда про дівчину Мальву, яка була дуже хороброю та захищала свою матусю від ворогів. Вороги її вбили, а на тому місці виросли квіти, які і назвали мальва­ми. (Звучить пісня «Мальви» ).

1а           ведуча. А далі ми бачимо ще одні - улю­блені квіти українців. Це - чорнобривці.

Чорнобривці, чорнобривці  Квітнуть в тиші вечоровій.

Чорнобривці чарівні  Так і просяться в пісні.

(Звучить пісня «Чорнобривці»).

2а     ведуча. Про чорнобривці складено багато легенд. Ось послухайте одну із них.

Давно це було. Мирно жили й трудилися люди на українській землі. Та прийшли воро­ги, несучи із собою сльози та горе. Вони забира­ли в полон хлопчиків 5-8 років. Завітали вони й до села, де жила Любава зі своїми дітьми. Матері шукали порятунку у бабусі Ясновидиці. І Любава прийшла до неї зі своїми хлопчиками. Сивочола бабуня пригорнула до себе хлопчиків і, мовивши заклинання, перетворила їх на пре­красні пухнасті квіти. Вони були чорнобровими та ясноокими, як хлопчики. «Тепер залишай­тесь у матерів, і не буде у них боліти за вас сер­це і голова», - сказала бабуся і впала, порубана ворогами. Не стало людини, яка могла б повер­нути життя хлопчиків. Вони так і залишилися чорнобривцями. Закляла над квітами мати. Так і зосталися в Україні Хата, Мати і Чорнобривці, як одне ціле. І з тих пір нема України без білої хати і чорнобривців, які милують материнське серце до сивих морозів.

1 ведуча Благословенним і чарівним вважається той край, де росте барвінок. Ця прекрасна квітка і до ґрунту невибаглива, і затінку не боїться, і мороз не зачіпає її зеленого листя. Тому й рос­те вона по всій Україні. Отже, Україну можна назвати барвінковим краєм. Що ж символізує барвінок?

2а     ведуча. Барвінок символізує віру у свої сили. Він є також символом краси, юнацької сили і дівочої вірності. Має він значення і як символ пам’яті.

Про барвінок складено багато пісень, віршів.

Барвінок стелиться низенько, Не клякне в затінку стебло.

Чи не тому в барвінка, ненько, І взимку листя зелененьке,

Що від землі бере тепло?

Барвінок стелиться низенько Та цвітом дивиться в зеніт.

Чи не від того, люба ненько,Барвіночок цвіте синенько,

Що синь небес бере у цвіт?

1-            а          ведуча. А зараз ми залишаємо цей краси­вий острів, на якому ростуть мальви і жоржи­ни, барвінок і троянди, чорнобривці і ромашки та багато інших квітів.

2-             а         ведуча. Сьогодні наша подорож закінчу­ється. Але в майбутньому ми її продовжимо, тому що у нас залишились ще багато цікавих островів української культури.

1-а ведуча. На прощання ми хочемо вам по­бажати:

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

 

розробка:Раїса Макарчук.зав.ПШБ с.Степангород

 
Дитяча бібліотека ХХІ ст. це...