Цей дивосвіт-бібліотека"(Сценарій свята до Дня Бібліотек)

„Цей дивосвіт – бібліотека”

Згідно з Указом Президента України № 471/ 98 від 14. 05. 1998 р., приходить до нас, бібліотекарів, професійне свято – Всеукраїнський день бібліотек, відзначення якого свідчить про глибоку повагу народу до скарбниць духовних надбань людства, зібрання інтелектуальних і культурних цінностей  української нації, підкреслює історичну роль друкованого слова в житті суспільства.
                Неопалима Купино! Моя бібліотеко!
                Ти мудрість всіх віків, хранителька добра!


 Сценарій свята бібліотек 
/У фойє РБК розміщена розгорнута  книжково-ілюстративна  виставка
«О, Книго !Пресвята богине!
Народу й роду берегине!»
Сцена святково прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет Володимирецької ЦРБ  -70                                                                             , над яким напис „Храм науки і добра. Звучить легенька музика. На екрані робочі моменти всіх відділів бібліотеки

Читець: (із-за лаштунків)
У тиші храму, де живуть слова,
І мови, й пісні рідної до болю,
Ти опромінена і трепетно жива,
Чаклуєш всіх великою любов'ю.
Хвилюєш душу, лиш як зазвучить
Рядок, що сяє в променях світання,
Або коли осінньо –ніжна мить
Враз спалахне кольорами востаннє.
А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..
І ще раз: тук!.. І не дає спокою…
У тиші Храму Книг той перегук –
Це світ краси, народжений тобою. 
І я черпаю із його криниць,
Немов з молитви на саму Покрову,
Тепло і ласку маминих зіниць
І вільну правду в українськім слові.
То як мені, вже зрілому в літах,
Перед тобою не склонять коліно!..
О, Мудрості ,захована в книжках,
Ти невмируща, й у віках нетлінна.
(Виходять ведучі)
Ведучий 1:

 Премудросте земна, бібліотеко!
Віват  тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть із близька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.
 Ведучий 2:

Вклоняюсь низько до твоїх порогів
Моя відрадо, тут життя моє,
До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,
Я серце залишаю тут своє.
 Ведучий 1:

Доброго дня вам,  шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні             прийшов на наше спільне свято – свято бібліотек, – цього вічно живого  храму душі й науки.
Розпочати його годиться її величності Книжковій Музі – хранительці цього надземного скарбу.
З палацу виходить дівчина в українському одязі з вінком  живих квітів  на      голові і з хлібом - сіллю на рушнику.
 
Книжкова Муза:
Ми зачекались на  вас, гості дорогі,
А  ми  -  і хлібороби – трударі,
І вдома чудові поварі,
І співаки, і режисери,
Читці, ведучі, актори сцени,
Порадники і душ аптекарі,
А одним словом –бібліотекарі!
Кланяємось низько ,на свято вас просим,
Від щирого серця хліб – сіль вам підносим.
 Ведучий 2:

Ми також приєднуємось до віншувань Книжкової Музи. Тож, бажаємо вам гарного настрою ,щирих посмішок і приємних хвилин спілкування.
Ведучий 1: 

 А прологом свята хай буде музичне вітання

Звучить пісня „

Ведучий 1: 

Так, я книгар. Не лікар, не  аптекар,
Не  інженер, не вчитель, не банкір…
Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Бо посудіть: Хіба ще є багатство,
Таке неоціненне, як моє?
Ніяке товариство, жодне братство
Такого скарбів банку не зіб'є!
 Ведучий 2:

Так! Є багато дивна землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних, у ваших руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.
 Ведучий 1:

Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та  їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: „Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг”.
 Ведучий 2: Стоїть бібліотека  на землі,  вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі – це наша історія.   Сьогоднішні наші урочистості ми присвячуємо 70 _ річчю Володимирецької центральної районної бібліотеки, яка бере свій початок –з 1939 року.  ( на екрані історія бібліотеки у фотографіях. Читець за лаштунками читає коротку історію Володимирецької ЦРБ ) У неї велика бібліотечна сім'я – наші наставники. Скільки людських сердець пересіялось через їх  руки і душу, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки збережено і впорядковано ними книг –скарбів мудрості.
Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.
 Ведучий 1:

 І сьогодні ми хочемо пошанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.
 Перелік ветеранів

(директори+ коротка біографія )

( ветерани )
 Честь і хвала вам, шановні, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею .Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров'я і в дарунок приймайте квіти та пісню Звучить пісня.
 Ведучий 2:

Свято бібліотек –це, передовсім, свято книги, великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.
Ведучий 1:

Прикладом служіння своїй улюбленій справі є наш колега ветеран Іван Степанович Катрук.

вірш І. Катрука «Книги»
 Ведучий 1:

Сьогодні на цім святі нас чекають багато сюрпризів. Як же без них? Один із них уже нагадує про і себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони свої особисті конфлікти не владнають без стороннього ока. Прийдеться вислухати.
 /Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски/ І.С. Нечуя - Левицького
 Палажка : А чого ж то ти на голову начепила нову квітчасту хустку з червоними торочками ще й в добре намисто вбралась? Убралася неначе дурна дівка на весілля. Вже б давно час їй дбати на смерть а вона в червоне намисто вбралась

Параска : А ти як була дівкою задрипанка такою і осталась

Палажка : А за те я багато од тебе молодша. Я ще на припічку кашу їла та гусенят пасла а ти вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями аж тини тріщали .До мене – то ніде правди діти ішли старости так що з М’ясниці й двері не зачинялись. Я одіслала з гарбузом 20 пар старостів, а до тебе ніхто з старостами і через поріг не заглядав доки не піддурила Омелька, тай той узяв тебе через те ,що в його й тепер не всі вдома, а за молоду зовсім  _ таки не було й однієї клепки в голові . Ти сама блудниця з роду як і твоя мати була.

Параска: Та не відволікай мене брехнями своїми. Подивись , які тут люди красиві і культурні сидять. А ще в цьому місті є чудова резиденція, районна бібліотека називається. Ну як палац ну як казка.

Палажка: Там що й справді так  гарно ?

Параска: Аякже. А ти що там не була? Ой проґавила ти свої молоді роки. Що там за книжок з малюнками. З картами, з фотографіями! А яка там обслуга! В момент всі твої забаганки виконають! Палажка: Всьо шо захочу? Параска: Всьо шо хоч. Там же є Інтернет! Палажка: А то хто такий їх начальник? Параска: Ну й село. Інтернет – це така мудра махіна, яка всьо шо хоч знайде.

Палажка: А... то це міліція!
Параска: Але й ти тупа... Це шафа, в якої розуму більше, яку цілої роти академіків.
Палажка:  Шо, і каваліра може той Інтернет найти?
Параска:  Певно шо може. А в тебе шо, лиш такі запити?
Палажка: Та ні, але ж я інтересуюся. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.
Параска: Хоч  зараз.    Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там уних нині свято.
Палажка:  Яке ще?
Параска: День бібліотек святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.
Палажка:  А кавалєри там будуть?
Параска: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по Інтернеті.
Палажка:  Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно оціниш чи підійде, як я їм так скажу - добре буде? Слухай:
Вітаю з святом щиро нині,
Щоби ви всі були щасливі,
Щоб не було від читачів відбою,
Й вам гроші лилися рікою.
Палажка: А я продовжу:
Щоб кожному із вас, працівникові,               
Дісталися дарунки суперові.                                         
 Щоб вдалих спонсорів знайшли по Інтернету,
Які б опікували всю бібліотеку.
Параска: Для ваших нужд купили б мерседеса,               
Й в відпустку відправляли до Одеси.            
Тож зичим: щоб балаканина ця збулася!
Вам кланяються баби Парася і Палазя!
/Кланяються і виходять/
Ведучий 2:

Щире спасибі за теплі слова побажань нашим неперевершеним артистам.  Як  прекрасно, що нашу працю оцінює народ.
Стараємось…
А ми продовжуємо наше свято.

Ведучий 1:

Всяке свято - це завжди багато щирих , вірних друзів ,це теплі слова вітань. Не виняток ,наш день ,шановні бібліотечні працівники. Нас прийшли привітати представники місцевої влади в особі         ,які всіляко допомагають нам, опікуються культурою краю. Їм слово.
На перехресті доль поєднались дві давні професії – вчитель і бібліотекар. Як і одна, так і друга покликані різьбити дитячі душі, зцілювати застиглі серця, бути поводирем у храмі людського духу. І сьогодні серед наших поважних гостей одвічні наші супутники –друзі в особі начальника відділу освіти  
 Виступи представників
 Ведучий 1:  І знову музичне вітання. Шановні друзі,       
 Звучить пісня
 Ведучий 2:  

Професійне свято , свято установи – нерозривні між собою. І це  завжди  є  своєрідним підсумком зробленого, досягнутого. Бібліотеки повсякчас  працювали і працюють в тісній співпраці з відділом культури. Тож запрошуємо до слова начальника відділу культури РДА п.            
Виступ начальника відділу культури
Вітальне  слово

 Вірш Люблю книгозбірні .Дмитра Білоуса
 Як я люблю книгозбірні!
 І найскромніша – це храм.

Друзі безмовні, та вірні,

Книги шикуються там.

Бібліотекарі любі

Людям до послуг весь час,

В школі, в палаці, при клубі

Радо чекають на нас.

Вільного часу не губим:

Повість, роман чи есе –

Книгу читаєм і любим,

Знаєм , що книга – це все.

Є у нас друзі усюди,

Радощів безліч земних.

Тільки ж подумайте, люди:Що б ми робили без книг?

Ведучий:

Сьогодні наша бібліотека – це центр відпочинку і духовності, частими гостями якої є талановиті поети, письменники, музиканти, і просто цікаві особистості. Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашим читачем. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був і буде користувач, його запити і інтереси.

Вітання від читачів.
Ведучий 1:
Нехай ця осінь золота

Вам подарує вік щасливий

Щоб не згасала доброта

Щоб ваш важкий почесний труд

Був плідний, як багата осінь.

І кожен день, що йде новий

Хай тільки щастя вам приносить.

Ведучий 2: урочиста частина свята підійшла до завершення. Ще раз вітаємо вас зі святом! Зичимо вам щастя, радості, щирих і добрих читацьких посмішок, цікавих запитів, шани і поваги читачів.

Звучить пісня.